Порушили написане на дереві

Ох, ці заборони!
Ох, їх автори, які не бережуть природу і вішають оголошення на дерево, забиваючи в нього цвяхи!
Ох, фантазери і видумщики, чого тільки не понаписують, щоб людям створити незручності, ссилаючись на їх необізнаність в юридичній площині!
Ох, ця "країна чудес", де рука руку миє, і довести незаконність дій власть імущих через суди вам навряд чи вдасться!☹️

З такими думками вирушаємо ми спекотним вечором ще більш спекотного дня на наш многостраждальний ставок. Не буду повторюватись, чого він такий многостраждальний, бо вже і так багато про орендарів його говорила. Та нещодавно вони здивували новою придумкою - повісили на вербі при дорозі оголошення про заборону лову риби і купання у ставку.
А в мене єдина водойма під домом - цей з дитинства існуючий став. Де ми малими і купатись могли в ЧИСТІЙ воді, і рибку ловити. Пам'ятаю, як я смикала кобликів на поплавчаночку... Ох і смачна ж була рибка! І ніхто не забороняв її ловити. І, до речі, коблі водяться тільки в чистій воді. А ми скільки не намагалися минулого літа на вудку щось спіймати, - ніяких кобликів і близько нема. От вам і чистота води...
Та я не про це.
Спекотна погода останніх днів заставляє мене знайти спосіб остудити свою собачку. Вона, як назло, перед літом обросла шерстю, наче восени. А тут - спека під 40. Покупатися б, та от - заборона висить.
Я ще кілька днів тому пробувала знайти пологий спуск на воду. Знайшла. Але моя Джесс, як виявилось, боїться води. Вона її може тільки пити. А заходити - зась!
От і пішли ми вчергове шукати пологий берег. Але його в цьому кориті-ставку немає... Знайшли тільки вистелений край води якоюсь тканиною, попід кручею. І Джес почала активно спускатися вниз та ходити понад водою по тій тканині.
А потім там щось стрибнуло у воду. Собачка зреагувала, але не знала, як побачити оте живе, що рухалось в напрямку води.
Я зайшла у воду, чуть далі від берега. Повідок - в руках. І просто сказала: "Джес, пішли!"
І вона сміливо скочила у воду!!!
І попливла!
Правда, одразу розвернулась до берега.
Та це вже неважливо.
Початок є. Від спеки ми врятовані. Але - порушена заборона, що висить тут на старій вербі!
Та на безлюдному ставку нема кому слова сказати. Заборона більше риторична, ніж серйозна.
Так і живемо...