Місцеві гортензії

Моя любов до гортензій з'явилася несподівано і зовсім недавно. Колись раніше, в іншому житті, де не було війни, я зустрічала ці квіти. Та чомусь вони мене абсолютно не чіпляли: ну кущ і кущ, ну білі шапочки на ньому, які навіть не пахнуть... Щороку одне й те ж саме, - нічого цікавого.
Але коли війна розлучила нас із дітьми та внуками і я за три роки вперше змогла до них приїхати, то мені відкрився гортензієвий рай французької Бретані. Тим більше, що і у дворі, де живе зараз донька, теж є цілий живопліт із гортензій. Вони квітнуть все літо величезними кулями різного кольору. Але - так, не пахнуть.😁 Хоча це, мабуть, і краще: менше ризиків отримати алергію.
Після цього я вирішила виростити такі ж кущі у себе, на Тернопільщині. Та виявилося, що цей вид, широколисті, дуже важко уживається в нашому кліматі. Тут їм недостатньо волого і надто морозно, і часто підрощений кущ замерзає або взимку, або під час весняних заморозків.
От тоді я почала цікавитись, а що ж за гортензії ростуть у нашому кліматі? Адже бачила їх не раз і на присадибних ділянках, і просто в місті.

Але знову ж таки - скрізь ці гортензії тільки білого кольору.
Купила собі такі ж деревовидні, але рожеві.
Минулого року вони навіть показали свій цвіт. Але ж кущики поки що дуже малесенькі, і також потребують уваги. Не люблять вони прямого сонця в полудень та сухого грунту. От і роблю щодня їм "шторку" та поливаю по мірі висихання землі. Може, і вони з часом зміцніють і стануть такими ж, як оці місцеві бездомні квіти: