Мульча із соснової кори

Вирощування гортензій - не така і проста справа, особливо коли ти вперше познайомився із цими квітучими чагарниками зовсім недавно. За деревовидні саджанці, придбані в Україні, хоч не так лячно. Бо вони пристосовані до нашого клімату і не так болісно сприймають його різкі перепади температур. Не дуже примхливі вони і до кислотності грунту, і до незначного прямого сонця у вранішню чи вечірню пору.
А от привезені із французької Бретані широколисті - це просто випробовування на міцність моїх нервів! Звичні до м'якого вологого клімату берегів Атлантики, не знаючі там ні морозів взимку, ні приморозків навесні, ці рослинки у нас просто знаходяться у постійному стресі. Тому чи зможу я хоча би не дати їм загинути, та ще й побачити хоч одну квітку, - не знаю.🙃
От, наприклад. Люблять широколисті кислий грунт. І мульчують їх пристовбурове коло сосновою корою.
Нема питань: беремо мішок, їдемо в ліс і збираємо цю саму соснову кору. Бо в магазині вона продається надто дорого як для пенсіонерів, що живуть посеред соснових лісів.
Привезли. Замульчувала. А потім із жахом побачила, як у цій корі прекрасно розмножилися слимаки...

Повідкидала всю ту кору набік. Замість неї настелила скошену траву. А гортензії все жовтіють...
Роблю світлину, питаю у знавців: що робити? - Кору поверніть, кажуть, кислотності грунту не вистачає, не засвоюються рослинками у такому грунті мікроелементи.
Яку кору, кажу? Там слимаки розводяться!
Мені ж відповідають - Звісно, розведуться, в таких "дровах"! Її подрібнити треба. А від слимаків посипати навколо кущів сині гранули!

Як ви думаєте, тепер гортензіям краще дихається? Розквітнуть?😌