Роздуми про сон

Всі знають, що людині потрібно декілька годин на добу спати (а якщо конкретно - то 7-8 годин) спати, щоб нормально функціонувати (звучить дещо грубо по відношенню до такого складного "механізму" як людський організм, але це напрочуд точна характеристика). Якщо людина погано виспалась, то вона роздратована та агресивна, або ж навпаки обезсилена та в'яла.

Але ж не всім не виходить нормально заснути. Дехто звикає лише до свого ліжка і заснути йому деінде дуже важко, він буде крутитися безперестанку, доки сон його не здолає. Такий "баг" є у моєї сестри, принаймні раніше він був яскраво виражений. Я, в принципі, легко засинаю, особливо навесні та влітку, коли світловий день набагато довший (як це не парадоксально) і набагато більше фізичної роботи. Недарма ж кажуть - якщо гарно попрацюєш, то й сон буде міцним. Це правда, але не тоді коли ви попрацювали на межі витривалості свого організму. Тоді, якраз, може бути дуже важко заснути, хоча організм може й хотіти відпочинку дуже гостро.

У моїй пам'яті особливо виділяється один випадок, коли я довго не міг заснути, хоча я був до дідька втомлений. Це було під час мого першого серйозного походу в гори (я вже про це згадував в одному зі своїх постів, присвячених моїм мандрам). Після першого дня виснажливого та важкого походу ми розбили табір на схилі гори неподалік від закинутої лабораторії "Білий Слон" (гора Піп-Іван). Через те, що ми не знайшли рівного місця для ночівлі. то палатка, в якій я спав, так і стояла нахиленою. Я спав у спальнику, який лежав на каріматі (для кращої теплої ізоляції, тобто щоб не тягнуло холодом від землі). І спальник, і карімат були гладкими, і не утворювали майже ніякого зчеплення між собою, через що я у спальнику постійно зісковзував вниз і виїжджав назовні з палатки. Я постійно намагався заповзти назад у палатку, що, звісно, ніяк не могло сприяти тому що до мене прийде сон. Та ще й мій сусід по палатці жахливо хропів. Врешті-решт я, змучений цією програшною боротьбою, заснув, а мої ноги так і стирчали у спальнику назовні палатки.

Це сфотографовано наступного дня, коли ми ночували в колибі, а не в палатці. Фото, де я сплю в палатці, на жаль, немає.

А чому я взагалі почав писати про сон? Це все тому що, я вчора ввечері я вже вдруге заснув за комп'ютером. В мене немає зручного робочого місця вдома (поки що, але воно точно буде в нашому новому домі), то я сідаю на маленький диванчик і беру ноутбук на коліна, щоб було зручно друкувати. Я гадаю, що в кріслі я б не проспав стільки (хоча, хто зна...), а так першого разу я проспав хвилин сорок (це було в понеділок), а вчора - півгодини. В понеділок я хоча б встиг пост у Hive опублікувати, а вчора цього зробити я не встиг. Так і заснув з ноутбуком на колінах. Першого разу я спав доволі зручно, а от вчора якось заспав ногу (перетиснув чи що), було дуже неприємне больове відчуття. Потім я промасажував її, то воно пройшло.

Чого я так вирубуюсь зараз? Мабуть через те, що багато роботи зараз фізичної додалося, прокидаюся я доволі рано. Хоча й висипаюся, але працювати так само як взимку (тоді я міг писати до першої-другої години, після того як вкладав Даринку спати - це ідеальний час, коли ніхто не заважає) мій організм відмовляться. Я сподівався, що фізичну активність можна легко сумістити з розумової діяльністю. Виходить не дуже. Але це ще раз доводить, що саме фізична діяльність та вечірні прогулянки дуже позитивно впливають на наш сон.