Місяць потому...

Вчора ми знайшли покупця на будиночок нашого песика. Хенк прожив у ньому 9 років... Рівно місяць тому перестало битися його добре вірне серце. А будка так і стояла, викликаючи щоразу неймовірну тугу за нашим улюбленцем.
Слава Богу, вчора її забрали. Тепер у цьому теплому надійному будиночку житиме інша собачка. Теж велика, навіть більша за Хенка. І це дуже гріє мою душу, адже не пропала наша любов до собак, раз будка служитиме і далі за призначенням.

Буквально на другий день пішла я по хліб на міні-пекарню, що через дорогу від дому. І мені трапилася на очі бездомна собачка, голодна та ляклива. Звісно, я повернулася згодом до неї з їжею. Бо ми саме запаслися кормами для Хенка... а він помер.
Собачка від того дня стала моєю відрадою. Ні, забирати її я не можу: вона таки охороняє якісь там склади, її навіть часом підгодовують. Але тепер і я щодня маю потурбуватися про малу.

Цікаво, що ця собачка дуже гарно піддається вихованню та дресировці. За місяць часу вона вже вміє не ставити на мене лапи, не налітати на їжу, а терпляче сидіти і чекати дозволу поїсти. Ще собачка вміє давати по черзі лапку, спочатку ліву, а потім праву. 😁 Але головне, що сталося за цей місяць з собачкою, - в неї округлився живіт. Тобто, зовсім скоро вона має привести цуценят. А це означає, що я її вже не покину напризволяще.

Цуценят виростимо, прилаштуємо в добрі руки. А мамочку - стерилізуємо. І нехай собі й далі живе на свободі, там, де вона звикла. Підгодувати її я завжди знайду можливість.
Допомагайте бездомним тваринкам. Вони такі вразливі і безпомічні на самоті!