Страшний сон кераміста

Все в житті буває вперше. Народжуючись, людина нічого не вміє, крім кричати від бажання поїсти. Але потім - перша їжа, перші кроки, перші слова...
Так і в роботі. Поки ти вчишся, у тебе немає практики, то це одна справа. А коли все прочитане та вивчене переходить в практичну площину, - оооо, тут-то і виявляються всі недоліки теоретичних подач процесу. Бо передбачити, як саме працюватиме цей учень, жоден підручник не може.🙃
Так вийшло і в нас із початком занять гончарною справою. Виготовлена чоловіком газова піч для випалу має свої особливості, порівняно з електричними. Тому й підхід до вибору виду виробів та їх оздоблення тут інший. Наприклад, в цій печі не можна використати всі емалі чи ангоби, бо вони розраховані на високі температури, яких ця піч не видає.
От саме після першого випалу емальованих чашок, які вийшли з печі з потрісканою емаллю, ми спробували зробити наступні чашки методом черніння. Це такий випал кераміки, що робиться в спеціальній герметично запаяній глиною капсулі, на невисоких температурах, які якраз і дає наша піч.
І все би чудово. Та отією капсулою чоловік вибрав чугунок. І якби це був отой справжній старий добрий баняк із чавуну... А це - сплав з алюмінієм. І він у печі просто взяв, і розплавився.😟
Ось такі бувають приколи, коли пропускаєш якусь нібито дрібницю. Варто було просто подивитися температуру, при якій цей сплав плавиться, і не сувати його в піч, де буде набагато жаркіше...