В центрі Кракова
Привіт, друзі!
Я продовжую впорядковувати свої спогади з мандрівки до Валенсії, які стосуються, зокрема, і нашої невеликої прогулянки центром Кракова перед посадкою на літак. Як я вже згадувала в попередніх дописах, у нас було лише кілька годин до вильоту — і ми вирішили не витрачати їх даремно, а прогулятися історичним і культурним центром королівського міста, колишньої столиці Королівства Польського (хоча нині Польща, звісно, є республікою).
Коли ми відійшли від місця, де художники просто неба продають свої картини — умовно я для себе назвала це «краківським вернісажем», — навколо почалося справжнє інформаційне перевантаження. Чесно кажучи, кількох годин було катастрофічно мало, щоби повністю осмислити все побачене. І навіть зараз, готуючи цей допис, я, користуючись Google Lens та додатковими джерелами, дізнаюся ще більше цікавого про історію цього славного середньовічного міста з багатою, але не завжди легкою долею.
На першому фото — пам’ятник Янушу Корчаку. Зізнаюся чесно, раніше я або нічого про нього не знала, або ж мимохіть почула одразу забула. А це була справді видатна і надзвичайно мужня людина — польський лікар, педагог і письменник. Його вчинок сьогодні особливо відгукується нам, українцям. Коли нацисти депортували єврейських дітей до табору смерті, Корчак не залишив їх — він пішов разом із ними й загинув у 1942 році. Самопожертва, жертовність і любов до дітей зробили його символом справжнього гуманізму. Неможливо не провести паралелі з нинішньою війною та тими українцями — військовими й цивільними, — які сьогодні так само захищають дітей, часто ціною власного життя.
Трохи далі, у ніби непомітному куточку, ми побачили репліку однієї з найвідоміших польських святинь — Ченстоховської ікони Божої Матері, знаної також як Чорна Мадонна через темний колір облич Марії та Ісуса. Навколо цієї ікони існує безліч легенд. Одна з них приписує її авторство євангелісту Луці, мовляв, ікона була написана на стільниці зі столу Святого Сімейства. Втім, науковці сходяться на думці, що, попри давність ікони, вона не може походити з І століття, адже іконопис як явище виник не раніше VI століття.
Також ікону пов’язують з імператрицею Єленою, матір’ю Костянтина Великого — того самого імператора, який запровадив християнство як державну релігію Римської імперії. З її ім’ям пов’язано чимало легенд, зокрема й про знаходження Животворного Хреста. Ці історії не описані в Біблії, але трапляються в пізніших джерелах і церковній традиції. Очевидно, що нова релігія потребувала знаків, чудес і символів — і ці наративи стали частиною її утвердження.
Далі ми вийшли на Ринкову площу, де знову побачили величний Марійський собор — або, як його ще називають, Маріацький костел. Офіційна ж назва — Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (або ж є ще доволі чудернацька назва - Внебовзяття). Він присвячений події, згідно з християнською традицією, коли Марія була взята на небо разом із тілом, минувши смерть. Ми не заходили всередину, хоча, певна, там варто побувати з окремою екскурсією, а лише пройшли повз і рушили далі.
А далі було ще багато цікавого: оркестр, що крокував площею з незрозумілою, але урочистою метою; карети, запряжені кіньми; зимові тераси кафе з газовими обігрівачами, стилізованими під смолоскипи, які дарували тепло в холодну пору, дозволяючи сидіти просто неба.
Так завершилася наша коротка, але надзвичайно насичена прогулянка Краковом. Я дуже рада, що ми змогли хоча б трохи доторкнутися до цього міста — це був справді незабутній досвід.
Leave В центрі Кракова to:
Read more #ua posts
Best Posts From KvasOlya
We have not curated any of shady's posts yet. But you can encourage our curation team to review posts by visiting them regularly and by referring other readers. Because we give priority to frequently read content.