@: З історії символів

Як ви гадаєте, коли вперше людство почало використовувати знак «@»? Питання дивне, я знаю, бо, хто знає, той знає, а хто не знає, той, швидше за все, не замислювався і не хоче здогадуватися.

Тому я краще вимкну цей генератор випадкових питань до нікому непотрібних вікторин і просто розповім.

Як це не дивно (мене це свого часу дійсно здивувало, але ваші когнітивні емоції можуть бути і більш стабільними) знак «@» — той, що ми називаємо «равликом», «собачкою» і «at sign» — вперше зафіксовано у 1345 році, у болгарській Хроніці Костянтина Манасії. Позначав він велику літеру у слові «Амінь». От вам картинка — прямо на неї показує рукою якийсь хлоп у зеленому балахоні. Це ж хлоп? Можемо подискутувати.

Потім ми бачимо, як цей знак використовують у каталонській, іспанській та португальській мовах на позначення одиниці ваги, еквівалентної 25 фунтам, яка називається «арроба»і походить від арабського «чверть» (الربع — ар-руб). Чому південь Європи послуговується арабськими значеннями і скільки їх дожило до наших днів (спойлер — чимало), можемо поговорити якось окремо.

Окрім того, італійський вчений Джорджіо Стабіле знайшов цей символ у документі від 4 травня 1536 року. Його надіслав флорентієць Франческо Лапі із Севільї до Риму. У документі йдеться про про ціни на вино в Перу.

У венеційській мові цей символ тлумачився як «амфора», тобто одиниця ваги й об’єму, що базується на місткості стандартного амфорного глека.

І так, у венеційців є своя окрема мова і наразі в Італії нею можуть володіти до трьох мільйонів осіб. Звичайно, багато італійців вважають її діалектом італійської. Ага.

Її архаїчний варіант законсервовано пересенцями з цієї місцевості по всьому світу. Наприклад, у 1882 році група носіїв венеційської мови з Вальсугано (Трентіно) переселилася до міста Штівор у Боснії, де досі проживає декілька сотень осіб венеційського походження. Там венеційську мову у її досить застарілому вигляді досить вільно використовує старше покоління.

Це насправді розповсюджений феномен, коли йдеться про переселенців. Старше покоління шведів, які живуть у селі Зміївка на Херсонщині (вже певно не живуть через постійні обстріли та бомбордування авіаційними бомбами Бериславського району кацапами), законсервували у своєму місці проживання старошведську мову, яка вже не дуже зрозуміла сучасним шведам. У 2008 році туди приїздили шведські король і королева та мало ридма не ридали над місцевими бабульками, які зберігають такий вагомий шведський культурний спадок.

Оця інформація про венеційську мову і шведів зі Зміївки ніяким боком до головної теми цього тексту. Але, по-перше, коли генератор випадкових питань до нікому непотрібних вікторин закривається, відкривається генератор рандомних фактів.

А, по-друге, я попереджала, що вставляю Херсонщину, де треба і де не треба. Насправді знак «@» вперше був зафіксований там мною у 2001 році, коли батьки купили нам комп (такий, з монітором і блоком живлення, які важили більше ніж я). Ми ділили його із старшим братом, який вчився за 600 км від мене і привозив його потягом на канікули. Тому фіксувала його нечасто.

Тепер ви знаєте більше, ніж хотіли про at sign.