В пошуках озера. Мапа GOOGLE

Після вчорашнього виїзду на Десну дуже хочеться частіше бувати біля води. Але Десна знаходиться за два десятки кілометрів від дому, тому часто її відвідувати на сьогодні досить накладно.
Тому виникла у мене думка пошукати хоча б якесь маленьке озерце поближче до дому. Наша улюблена "Вісімка", де я часто буваю із песиками, не підходить: там риби практично немає. Звісно, запитала у карт google: де біля мого дому озеро з рибами?😁 Уявіть, - мені знайшли одне загадкове озерце в нашому селі! Дивно, я про нього ніколи ні від кого не чула. Правда, і живу-то я тут всього 5 років. Хто мені мав прийти і розказати про всі сільські секрети? Правильно, - ніхто. 😉
І вирішили ми проїхатись по маршруту, який нам видала ця сама чарівна google мапа.

Все було б добре, та в якийсь момент мені раптом стало страшно. Адже їхали ми по тому краю села, де могли бути російські війська під час окупації. А це означає, що тут можуть бути нерозірвані снаряди чи міни. Иісцевість така, що ні полів, ні будинків немає, і навряд чи тут ходили сапери...
Та все обійшлося благополучно. Вже на великій від села відстані ми побачили якусь будівлю, а неподалік - табунець корів на луках. Значить, корови тут все вже витоптали, і ніхто не підірвався. Та й не могли так далеко в лугах росіянці стояти. Вони ж - боягузи. На відкритій ділянці наші захисники їх швидко би знищили. Тому ці двоногі варвати ховалися у дворах селян, виганяючи їх із своїх хат...
Під такі роздуми прозвучав голос навігатора: "Ви прибули до місця призначення". Ага, значить, десь тут і є оце озеро "Глибоке".

Та що ж це? Навколо нас навіть близько не пахнуло водоймою. Одні нескінчені луки, та ось неподалік трохи очеретів... Видно, тут і було колись це "Глибоке"... Але, не таким сильно і глибоким воно виявилося, раз всохло без сліду...

Розчаровані таким станом речей, домовилися більше не довіряти мапі google, а шукати озера з інформації від людей, що тут живуть. А для встановлення справедливості поставити на місці цього "Глибокого" коментар, що воли в ньому немає.
Тимчасом, як завжди, я звернула увагу на прекрасні мохи чи лишайники під ногами. Таку красу дуже люблю, тому із радістю поділюся нею в спільноті. Щоб не тільки розчарувати, але й потішити око красою.😊