Прогулянка Прагою

Перепочивши після дороги, вирушили ми подивитися на стару добру Прагу. Донька по дорозі в університет вирішила провести мене центральними вулицями чеської столиці. Вражень маю стільки, що вони не встигають перетікати в правильні речення. 😁 Це місто дуже відрізняється від всіх столичних міст, у яких я встигла побувати. І кожна нова вулиця, площа, споруда викликають нові асоціації. Мозок постійно шукає аналоги, де ще таке я бачила. І не завжди знаходить!
Центр міста на повну відпрацьовує обслуговування туристів. Їх тут море, різних національностей та віросповідань. Цікаво те, що вони запросто заходять у будь-які історичні релігійні споруди навіть під час служби, акуратно виконуючи правила храму. І ніхто на це не звертає уваги. Чому так вразив цей епізод? Бо в нас я побоююсь лищній раз у ту церкву зайти: не так повернешся, і вже пройде хвиля повчань та дорікань...

Із розваг для туристів найбільше кинулось у вічі - карети з конячками і старовинні авто. На них можна за певні кошти покататися старою Прагою.
Про кафе, літні майданчики та пивні бари годі й згадувати: їх тут сила-силенна, на кожному кроці. Хтось замовляє собі каву чи щось інше і відпочиває під парасолькою кафе, а хтось просто сідає на бордюр тротуару. І теж - нікому ніякого діла до цього немає. Свобода!

Деякі вулички тут надзвичайно вузенькі, просто розминутися навіть важко, якщо компанія людей йде. А ще промайнула думка: у Празі мати власну автівку мабуть не критично. Транспорт працює як годинник, людей набагато менше ніж у Києві, а от проїхатись туристичним центром чи припаркуватися - це надскладна задача. Бачила іноді 'втиснуті' у цю старовинну архітектуру припарковані авто. Виглядає, наче музейний експонат.😁

Не можу не поділитися враженнями від громадського транспорту.
По-перше, він їздить точно за графіком. Весь. І автобуси, і трамваї з тролейбусами. На кожній зупинці є роздруківки цих графіків. І, уявіть, - вони працюють!!!
По-друге, тут ніхто тебе не заставляє фіксувати свій вхід у транспорт якимось компостуванням талонів чи сучасним валідатором, де можна розрахуватися карткою. Та й у метро теж немає ніяких запобіжників, які в разі чого перелякають будь-кого раптовим перекриванням проходу. У Празі всі входи-виходи вільні.
А як же тут оплатити проїзд, запитаєте? Та дуже просто: купується 'їзденка', одноразова чи на якийсь певний термін. Фіксуєте час першої поїздки на спеціальному апараті в будь-якому транспорті. І їздите. Головне - мати при собі цю 'їзденку'. Бо при перевірці якщо її не виявиться у вас, то штрафи дуже жорсткі і великі. От і їздять собі люди вільно та без заморочок, знаючи ціну відповідальності за порушення.

І не можу не відмітити, як трепетно зберігають тут пам'ять про тих, хто боровся проти комуністичних посягань на народ. Їх згадують і в пам'ятниках, і на різноманітних заходах.

Натомилися за день мої ноги. Але це - тільки маленька частинка моїх вражень від Праги.
Далі буде.