Прийшла осінь

Коли ти таки випрала і заховала останню свою літню майку та шорти, коли капелюх від сонця змінила на хустинку, що ховає вуха від холоду, - все, осінь вже оселилась і назовні, і у твоїй душі. І як би ти не намагалась створити в сонячний день ілюзію літньої спеки, - роздягнувшись, ти тільки наражаєш себе на небезпеку бути обдутою холодним вітерцем і злягти на вечір з температурою і застудою...

За кілька туманних холодних ранків сьогоднішній був найзимнішим: хотілося ще й рукавички надягнути. На термометрі всього +6, але в долині трава хрустить під ногами, вкрита морозним інеєм.
Ставок дихає ще не остигшою поверхнею прогрітої за літо води. І, о боже, - нарешті бачу на протилежному боці лебедя!!! Я давно чекала, коли ж нарешті з'являться наші лебеді. Вони цього року чомусь дуже допізна плавали ставом, замість сісти на гніздо і висидіти лебедят. Зазвичай вже у серпні наша пара виводила своїх підрощених малят "на люди". Їх годували і риболови, і ми з Хенком. Але літо минуло, а лебедят немає. Та й лебедів теж... Я боялася, що їх хтось вбив, - таке бувало колись у наших краях... І от, в цьому густому як молоко тумані, - він, наш лебідь! Правда, нікого більше біля нього я не розгледіла. Схоже, пара не виростила діток у цьому році. Чому? Не знаю...

Отримавши порцію позитиву від споглядання поважної птахи на воді, подальша прогулянка набула приємних відтінків. Незважаючи на холод, краса навколишньої природи зробила свою гарну справу: замерзлими руками роблю селфі! А це у мене останнім часом - рідкісне бажання. Занадто багато психологічно важких питань переслідували майже щодня, от і виснажилась трохи, не до селфі було...

А дома раптом згадала, що вже два дні лежать чекають черги продукти для рататуя. Не піднімався настрій після всіх цих перипетій із бездомними собаками на таку важливу справу, як зимові закрутки. Але сьогодні це було зроблено, та ще й після дегустації мама і чоловік замовили зробити ще хоча би стільки, бо три літри це замало для такої смакоти!
Ну що ж, пішла на закупки. Взагалі-то я сьогодні планувала ще аджики закрутити. Але, раз просять рідні, - рататуй так рататуй! 😉