Пікнік під шум океану

Всі ми любимо смачно попоїсти. А ще більше - зробити це на свіжому повітрі, в чудовій компанії та при гарній погоді. Щастить тим, хто вибрав для свого проживання приватний будинок із хоча б невеличким подвір'ям: влітку всіх своїх гостей можна прекрасно зустрічати на терасі, організувавши там щось типу пікніка. Можна виїхати десь на природу, на річку чи озеро, або в ліс, і теж гарненько провести час під смаколики. Що ми завжди і робили, причому іноді нам і гостей не потрібно було чекати: захотіли пікніку - взяли і посмажили шашлик. І смачно, і приємно, і розмовляти хочеться про прекрасне.😁
Багато років наші пікніки були способом життя. Адже ми вибрали для себе незвичний вид відпочинку, - риболовлю із моторного човна на великих річках та водосховищах. Не маючи роками відпусток, це був чудовий спосіб триматися 'на плаву' у житті. Ось тоді й полюбила я всі оці перекуси і ситні обіди на природі. Але навіть уявити не могла, що у своєму житті побуваю на пікніку на березі Атлантичного океану! І от, - побувала.😀

Причому особисто я навіть ніяких зусиль до організації цієї поїздки не приклала. А виїзд був непростим, адже бажаючих повечеряти на пляжі виявилось багато, і всім потрібно було приготувати та привезти і принести до нашої точки відпочинку купу сумок з напоями та продуктами. А перед цим їжу потрібно було спланувати і придбати. А ми тут живемо у простому французькому селі🙃, тому в супермаркет треба їхати в інше містечко. Але це нікого не злякало, такий ритм життя притаманний маленьким селам та містечкам, що розмістилися на Бретанському узбережжі Атлантичного океану. Тому донька, взявши мене в помічниці, зі складеним напередодні списком покупок повезла мене у французький супермаркет.😁
І, знаєте, - нічого особливого я там не відчула. Тільки те, що нікого не розумію і сказати нічого не можу, бо не знаю мови. А ще - тут відсутні холодильники для напоїв, бо їх майже всі купують блоками. Купив, привіз додому, і став у свій холодильник. Схоже це тому, що супермаркет вам не кафе, щоб витрачати кошти на холодильники для напоїв.
Різноманіття продуктів і їх якість таки кращі, ніж в Україні. Вершкове масло, наприклад, ніколи не сплутаєш із чимось, що під його виглядом виставлено на вітрині: воно тут ВЕРШКОВЕ МАСЛО, і тільки. А не спреди всякі, як у нас, під цією назвою. Вершки також не схожі на ті, що продаються у нас. Ба навіть на домашні не схожі, - вони дуже чисті, густі та ароматні. М'ясо і фарш також чистенькі. Мене здивувало, що упаковочка фаршу може пролежати в холодильнику два - три дні, і не 'задихнутися'. Бо у нас тільки купив і не готуєш сьогодні - ховай в морозилку, бо в холодильнику пропаде.

Ой, щось мене понесло не туди. Я ж про океан, природу, смаколики...
Діти були у захваті: спочатку вони спостерігали, як навколо нас ходив баклан. Він підходив все ближче і ближче, - хотів дістатися до наших бутербродів. А потім, гарно поївши, діти пішли бігати по краю хвиль босими ногами. Гралися, сміялися, вигадували різні активності і збирали красиві камінчики та засохших крабиків. Ми також приєдналися до дітей, організувавши фотосесію на фоні маяка та океану.

А на зворотньому шляху знову на ходу спробувала сфотографувати один простий двір пересічних бретонців. А у цьому дворі - ось такі гранітні глиби. Як на всьому узбережжі. Хотіли б жити біля такого каменю? Я би боялася, що він впаде.😊