Очі рідної землі

Жахлива ніч України вкотре була сьогодні. Масована атака русні на мирні міста, села і підприємства принесла горе багатьом людям: смерті, поранення, втрати житла та майна, вимушені переїзди подалі від столиці... Це такі мирні угоди поклав пукін на стіл американцям? Він оце так сильно готовий до миру і переговорів про мир?
Капець. Не нагадуйте мені більше промов потенційного лауреата Нобелівської премії миру, - це знущання над світовим правопорядком і над всіма нами!
Ми все одно переможемо. Бо за нами - наша земля і велика справедливість. Ніколи не погодиться наш народ віддати недолюдям отакі прекрасні ліси, в одному з яких ми вчора мали нагоду прогулятися. Хотіли побачити грибів, але у вже вологому після злив лісі поки що - порожньо. Лиш один якийсь зламаний грибочок попався мені на схилах прикарпатських горбків. Навіть не впевнена, що це - сироїжка. Та все одно, я грибочок не забирала: нехай доїдять його лісові мешканці.

Неподалік виявила величезний мурашник. Але коли підійшла роздивитися на його мешканців, - нікого не побачила. А в кількох кроках - ось вони, лісові трудівники, санітари лісу: будують свою нову споруду!

Чомусь із моєї практики було враження, що біля мурашників гриби не ростуть. Тому ми поїхали в низину, в інший за характером ліс.
Там було море чорниць. Тільки не ягід, - вони давно відійшли. А рослин. Треба буде наступного року провідати ці місця в період збору чорниці. Назбирати смачнючих корисних ягід і зробити запаси на зиму. І внукам вислати!
Тут же я побачила дуже багато красивих нерукотворних композицій із різних рослинок. Ось у кого треба вчитися ландшафтному дизайну, - у природи! А між тим, тут я поїла трохи дикої лісової ожини. Її зовсім мало, і дрібненька. Та отримати насолоду від її смаку та аромату можна.

Але грибів і тут не було. Від слова 'зовсім'.
І ми вирушили додому.
Та раптом перед нами через дорогу промайнуло щось яскраво-руде! Я встигла тільки довгі тонкі ноги побачити.
Зупинились. Придивилися в ліс, куди побігло оце руде. А там - прекрасна величезна красуня-косуля! Зупинилася, і дивиться на нас.
Ледь встигла відчинити вікно і сфотографувати цю неймовірну тваринку. Світлина не дуже виразна, але коли придивитися - ви також зловите погляд красуні.
...А тимчасом світ сходить з розуму: один вбиває, другий стеле йому червону доріжку...😡
Зупиніть війну, люди. Погляньте: на нас дивляться очі нашої рідної землі...