Моя француженка

Ще восени діти прислали мені довгожданну рослинку гортензії із Бретані, що у Франції. Я так мріяла розвести ці шикарні квіти по всьому подвір'ю, що попросила нарізати мені гілочок із їх кущів та прислати для пророщування. У Бретані гортензії є в кожному дворі, у кожному містечку. Ними прикрашені вулиці та площі. Та там взагалі немає жодного будинку, біля якого не росла би гортензія.

Фото

І біля будинку дітей ці величні квіти ростуть замість паркану, - справжній гортензієвий живопліт. Це дуже красиво. Але як же хочеться і в себе побачити таку красу! Місця для посадки - предостатньо. Але от саджанець у нас коштує шалених грошей... Восени спромоглася купити всього чотири маленьких кущики, що аж ніяк не влаштовує мої потреби.
Діти відгукнулися на моє прохання оригінально: вони вислали вже вкорінений пагін. ОДИН. Та ще й восени. Ну коли просила, тоді і вислали... 😁
Що ж із ним робити, прийшлося розпитувати у досвідчених квітникарів по соцмережах. У результаті моя француженка зимувала в холодильнику. Там я її накрила ковпаком, щоб не потрапляло світло і не випаровувалася волога. І довго-довго чекала, коли замість горшка із квіткою я зможу ставити в холодильник кастрюлю із супом.😂
І ось ця мить настала. День став довшим та теплішим. Сонечка у веранді стало багато. Тому горщик із гортензією переїхав жити на стіл, щоб бачити сонячне світло та розвиватися.
Поки що ріст бруньок йде гарно. Але я так і не знаю, чи все нормально з рослинкою, бо саме стебло якесь наче сухе. Надіюся, що хвилююся даремно і після висадки у грунт матиму гарний кущ бретанської красуні. По крайній мірі, листочки активно пішли у ріст, створюючи нові гілочки.
От вам і війна: нас бомблять рашисти, а ми квіти вирощуємо. Тому що нас, українців, не зламати! 😎