Цвіте бузок

"Знайди квіточку із трьома або п'ятьма пелюстками, загадай бажання і з'їж її. Бажання збудеться!"
Звідки ця дитяча прикмета взялася - важко сказати. Навіть моя мама, якій скоро виповниться 93 роки, знає цю "гру". А скільки я в дитинстві з'їла тих квіток бузку - не передати. Чи то багато бажань було, чи бузкових кущів. Та цю пору пам'ятаю як одну із найкращих.

Пізня весна пахне бузком, співає солов'їним тьохканням, світиться веселками та блискавками гучних гроз та злив. Виходячи з дому прогулятися, ти навіть не думаєш про парасольку чи хоча би дощовик: тиха сонячна погода ніби не обіцяє чогось екстремального. Але як тільки відійдеш подалі від дому, - зривається вітер, наганяє чорні грозові хмари, небо вибухає громами і рясно поливає землю дощем. Сховатися ти можеш тільки під густими кронами дерев чи кущів, і то не достатньо надійно. Злива проникає проміж гіллям та листям і обов'язково скропить тебе святою весняною водою із великим вмістом озону. 😁

Недалеко від нашого дому є покинутий напівзруйнований будинок. Навколо ділянки тут - зарослі бузку. Колись ці кущі були акуратними, доглянутими, вони прикрашали цей двір. Бузковим живоплотом дивувалися перехожі, настільки рясно цвіли квіти. А який стояв тут завжди аромат! Шкода, що люди не придумали й досі, як так зробити світлину, щоб передати зАпахи навколо.🙃
Але за багато років бузок без догляду людини розрісся чагарниками. Дорожні служби змушені були навіть провести очистку, щоб не заважав бузок руху транспорту. Тут якраз крутий поворот, і бузок просто затіняв все навколо для водіїв. Тому його і розчищали. Але це ненадовго, адже все ж таки кущі потребують постійного догляду людини. А його тут поки що немає...

Зате якщо нас злива застає десь поряд, то заховатися у цьому бузку - просто чудова нагода. Правда, якщо злива буде короткою. Бо довго всидіти на такій кручі не дуже зручно ні мені, ні Хенку. А коли злива минає, ми із задоволенням виходимо зі схованки. Додому не поспішаємо: треба надИхатись чарівними ароматами вогкого бузку, трави, кропиви та озону. І знову жалію: фото не можуть передавати запахів. Як і співу пташок, який після грози неймовірно красивий!

І - обов'язково візьму додому у вазу пару гілочок бузку. Обожнюю, коли на обідньому столі стоїть ця квітка. І не треба навіть 'породистих' квіток брати: дикий бузок довше стоятиме у воді і нічим не гірше прикрасить вашу домівку.
А 'породистий' бузок хоч і не часто, але зустрічається ще по дворах. Мені здається, новомодні туї і троянди витіснили бузок із нашого буття. Але як би там хто не думав, - я собі таки посадила один кущик. Червоного бузку. Тільки вам його поки що не покажу: він малесенький, і зацвіте лише через кілька років. А ось цей - цвіте вже. У сусідів. Подивіться, яка краса! 😍