Хатка в не березовому лісі

Привіт! Завжди тягнувся до природи, скільки я себе пам'ятаю. Ймовірно, що своє життя мав би присвяти не точним наукам, а, наприклад, екології, захисту рослин, меліорації...

Одним із найулюбленіших творів була казка “Хатка у березовому лісі” Михайла Стельмаха. Домашні тварини, рятуючи життя від вовків, оселилися в березовому ліску. Тут же збудували в зруб хату. А потім перемогли вовків й жили довго та щасливо. Неймовірно добра казка, яку цікаво читати навіть зараз. А ілюстрації які були в тій старій книжці! Переглядаючи сторінки, можна було самостійно створити опис, пофантазувати, активно розвиваючи мислення. Але, мабуть, часи казок скінчилися. Їм на зміну давно прийшов примітивізм, хоча іноді й він буває добрим.

Живучи у місті, я довго мріяв про хатку в лісі. І ось настав час, коли я зміг її купити, облаштувати й відчути справжній смак тихого життя. Та не на часі, як виявилося. Прийшли вовкулаки й не дають жити. А хочуть вони всього лише срібла, яке ніколи не зможуть забрати з собою в могили. Іноді мені здається, що вони цього навіть не розуміють.

Всім добра!

A hut in a birch forest

Hello! I have always been drawn to nature, as long as I can remember. It is likely that I should have dedicated my life not to exact sciences, but, for example, to ecology, plant protection, land reclamation...

One of my most beloved works was the fairy tale “A hut in a birch forest” by Mikhail Stelmakh. Domestic animals, saving their lives from wolves, settled in a birch forest. They immediately built a log cabin. And then they defeated the wolves and lived happily ever after. An incredibly good fairy tale, which is interesting to read even now. And the illustrations that were in that old book! Looking through the pages, you could independently create a description, fantasize, actively developing thinking. But, apparently, the times of fairy tales are over. They were replaced long ago by primitivism, although sometimes it is good.

Living in the city, I dreamed of a hut in the forest for a long time. And now the time has come when I was able to buy it, furnish it and experience the true taste of a quiet life. But not at the right time, as it turned out. The werewolves came and won't let me live. And all they want is silver, which they can never take with them to their graves. Sometimes it seems to me that they don't even understand this.

All the best to everyone!