як мене замурували

Зараз я роблю семестровий проєкт на кафедрі фільму та анімації. Він про те, як чужина замуровує мене в ізоляцію, в мою власну темряву і тісноту. Як обмежено я почуваюся в статусі біженця, і як спогади про сім'ю і дім рятують мене від втрати ідентичності.

На фото - досить небезпечний процес заливання обличчя гіпсом. Справжнім гіпсом, лише не тим, що бля будівництва, а більш якісним для художніх робіт. Процедура має виконуватись досвідченою людиною, адже один невірний рух - і можна вбити свого піддослідного. Та і піддослідний має поводитись добре - один невірний рух і гіпс затікає в ніс, вухо, волосся...

Це була перша гіпсова маска із трьох, і вона була найболючіша. Ми знімали її разом із частиною брів та вій. І разом з моїм жахом та болем: здавалося, воно прилипло назавжди.