Дім де я живу

Минулої весни я ризикнула і переїхала в хатину лісника в національному заповіднику міста Прага.
Не скажу, що життя там просте, за рік було всяке. Ця хата не має води, опалення, інтернету. Все, як у 18 столітті) Палю кімнату дровами, ношу воду з річки тра джерела. Добре, що є електрика, у найхолодніші часи можна перед тим, як розпалювати буржуйку, увімкнути обігрівач.

Щоправда, за це зедоволення потім тяжка розплата у вигляді тисяч корун на місяць. Але коли в кімнаті 5 градусів, а ти тільки прийшов із роботи, і просто хочеш спокою - це єдиний вихід.
Минулої весни я ще переймалась і боролась. Хотіла привести хату до ладу, витрачала години, тижні, місяці на прибирання, розбирання завалів на горищі. Тепер мене попустило -- я розумію, що потрібно вкладати свою енергію та час в якісь більш важливі речі, і більшість годин дня проводжу в університеті. Вдома тільки сплю, навіть не їм.

І, як не дивно, в цій схемі я нарешті знайшла спокій душі! Треба використовувати речі за призначенням, видно, і не витискати з обставин те, чого там нема) Моя подорож у 18 століття продовжується, і я дуже рада що маю можливість не витрачати мільйони на оренду. Тому бажаю собі миру і витривалості. А на фотках внизу - Аня з коровою, що пасеться біля хати. Там багато хто пасеться, всіх можна обіймати, тільки руки потім брудні.