Мій вайб

Кожному своє... В когось зараз під ногами хвильками грає море, чи може навіть і океан, в когось пісочок чи дрібна галька. Комусь муляють тісні черевики, бо на роботі вимагають йти по строю і ніякого тобі поняття, що спекотно, а ноги так набрякли від спеки, що і взутися ні в що, і тоді вайб - це просто роззутися і насолоджуватись ))))

В когось квітковий сад, чи посаджений лісочок хвойний - і ти сидиш такий в ароматі хвої, ніби в оздоровчій бані - бо так пахне, ніби уся хвойна олія виділяється через стовбури. Хтось спить до полудня і свій вайб бачить увсі сні.

А в мене свій режим - як діти встануть так і планую, сніданок, сон на дворі бо вже така звичка і все б дуже непогано, якби не так спекотно. Тому й шукаю свій вайб - постелила покривальце і під максимальну тінь сховалась з калясочкою - вітерець ледь ледь, тінь теж так собі - але це вже хоч щось, не на прямому сонці і вже добре. Вигляд дуже романтичний, від спеки важко іноді навіть просто стояти - тому прилягла і вайбую, чи то кайфую. Може колись і мої кісточки омиє океан, та поки це тільки комашки не дають спокою. Сиджу поки спить мале, читаю, пишу, чим не несолода)