Привіт друзі.

Все менше часу виходить проводити на свіжому повітрі. Просто пройтись, без поспіху, – це вже справжній відпочинок… В ці - незабутні моменти відпочинку так приємно побути на одинці з природою.

Раніше я неодноразово відслідковував у себе бажання плюнути на все і відправитись на спокій.

Відправитись кудись на природу, в якийсь безлюдний куточок, десь глибоко в лісі, де б була змога на повну насолодитись спілкуванням з природою.

Зараз, це вже минуле бажання. Як би не було важко, хочеться допомагати рідним, друзям, знайомим і простим пересічним незнайомцям, які з’являються в моєму житті.

Так, зараз в українців досить непрості часи. Час на себе, якщо і є, то десь глибоко в ночі. В такому режимі дуже важливо залишатись людиною і навчитись відновлюватись навіть від звичного маршруту з дому на роботу і навпаки.

Думаю, відправ я зараз все і всіх на хутір за бабочками – це буде зрівни капітуляції. А я не звик здаватись. Тим паче, що життя тільки почало нагадувати гру, в яку я хочу почати грати.

То ж, етап самітництва доведеться пропустити, чи скоротити до мінімуму. Не дуже хочеться відчувати себе, як старий кіт в будинку кошатниці, який доживає своє життя.

До зустрічей…

з Україною в серці 💚