Буденне свято Листопада

Листопад зазвичай найбільш депресивний місяць, як на мене.
Короткий день, часто падають дощі, перші заморозки, дерева стають голими... Постійно хочеться спати.
Це якийсь парадокс, але цьогорічний листопад, як і вся осінь досить привітний і лагідний до мене. А я так боялася лишатися в селі на осінь! Багато погожих днів дозволяють трохи попрацювати на вулиці, погуляти в лісі, без пригод з'їздити до Львова...

Я помалу загартовуюсь, вмію палити піч і маю в хаті заначку дров, щоби при потребі не бігати на вулицю.
Такі ось суворі сільські будні. Але часом і в будні з'являється відчуття свята.
Оце нещодавно ходила в гості до цьоці (=тітки) за молоком, щоб потішити котобанду. Це в іншому кінці мого невеликого села. Був підвечірок, десь після 16.00, отож часу обмаль, бо не хотілося потім повертатися у суцільній темряві.
Я просто йшла і насолоджувалась свіжим повітрям і оцим листям, що наче світиться зісередини. Який дорогоцінний кожен такий листок на фоні сіро-бурих полів, пожухлої трави, туману...
Іноді я забороняю собі фотографувати. Щоби зловити мить одразу в душу. Але в той день рука раз у раз тягнулася до телефону...

Потім, коли я переглядала фото ввечері, було відчуття, що осінь - це дійсно найбільш містична пора, що веде нас за межі матеріальної реальності... Тут нема нічого особливого, багато хто з вас теж робить фото природи (і у вас точно крутіші смартфони, ніж мій xiaomi 3;)
Але чомусь ці світлини зігрівають мою душу.
Ділюся сьогодні з вами буденним святом Листопада.