Снайпер 44

Пілот здивовано подивився на генерала.
‒ А що там з посвідченнями?
Генерал засміявся та похлопав по плечу командира судна
‒ Відома історія. Тодішня гебня почала ідентифікувати німецьких шпигунів по скобах в червоноармійських посвідченнях. У справжніх червоноармійців вони були іржаві та залишали сліди на папері документу. А от німці перестаралися та робили скоби з нержавійки. Як то кажуть – в армії не страшний дурень. В армії страшний дурень з ініціативою. Саме тому я ще зробив замовлення на китайські шильдики.
‒ То та капсула була не промислового виробництва?
‒ Ну да. Дочекаєшся від оборонпрому. Це наші майстри на волонтерські кошти зробили. Поки що тільки два екземпляри. Один ви вже потопили.
‒ А чому ж оборонпром їх не виробляє? – Пілот розгублено подивився на генерала
‒ Грошей нема. Ще не всю бруківку біля столичного ЦУМа поміняли. А в міноборони ще яйцями не нажерлися.
Пілот сплюнув на смугу та скреготнув зубами.
‒ То як ми далі воюватимемо?
‒ Персонально твій екіпаж воюватиме не на нашій території. Ти взагалі зрозумів, чому я тебе зняв з винищувача та посадив на вантажних літак?
Пілот застигнув та знизав плечима.
‒ Мені здається, що незабаром у когось запалає під копитами. Так от хлопців та дівчат, які будуть підпалювати осередки орків треба буде евакуювати різноманітними каналами. За повітряний шлях відповідатимеш особисто ти. І не важливо, що це буде – гелікоптер, винищувач чи евакуаційний дрон, на якому зможе полетіти навіть непритомний воїн.
‒ А такі вже є?
‒ У мене сім штук. Три з яких мають бойовий радіус вісімсот кілометрів та вантажопідйомність сто двадцять кілограмів. Двох худорлявих дівчат чи одного качка евакуювати зможемо без пілота. Їдь на базу, готуй звіт, а завтра я ознайомлю тебе з нашим авіапарком.