Модельєр чи збройний барон?

Привіт, друзі! Як я вже казав раніше, з поїздки до Валенсії в мене назбиралося дуже багато різних фотографій. Але саме в Музеї науки я зробив просто неймовірну їх кількість — настільки багато було локацій та експонатів, які мене щиро вразили.

Тож маєте зрозуміти: у залі, присвяченому Леонардо да Вінчі, я теж нафотографував дуже багато. І тому щоб вчорашній допис не вийшов трохи перенасиченим — усе туди просто не влізло б, то я вирішив опублікувати решту фото сьогодні. Можливо, причина ще й у тому, що це був перший зал, у який ми потрапили, і я фотографував буквально все підряд, «бо щоб було». Уже далі я став стриманішим і робив менше знімків))).

Сьогодні ж продовжую ділитися ними з вами.

Тут є автопортрет Леонардо да Вінчі, а також інтерактивна експозиція його знаменитої «Вітрувіанської людини» — того самого зображення, відомого на весь світ, де чоловік стоїть із розведеними в боки руками й ногами, вписаний у коло та квадрат, відповідно до принципів золотого перерізу.

Невеличка ремарка: у цьому музеї дуже багато інтерактивних експонатів — і саме цим він такий крутий. Це справжній музей науки, де можна взаємодіяти з експозиціями, впливати на них, щось пробувати самому. У цьому залі, наприклад, потрібно було просто стати перед екраном і розкинути руки, як у «Вітрувіанської людини», щоб ваше тіло співпало з силуетом на екрані. Система ніби сканувала пропорції та показувала відсоток відповідності.

У мене вийшло 99 %, у дружини — теж. Він відрізнявся лише в десятих. Але, чесно кажучи, мені здається, що ця штука просто лестить відвідувачам 😄. Бо поруч були й інші люди — і всім вона показувала понад 99 % відповідності. Тож не знаю, наскільки це правдиво.

Далі ми побачили, що Леонардо да Вінчі, виявляється, придумав навіть… примірочну. Тобто місце, де ти заходиш, міряєш одяг і розглядаєш себе в дзеркалі. І, знаєте, ці примірочні, спроєктовані да Вінчі, виглядають навіть сучасніше за багато теперішніх: вони повністю обставлені дзеркалами, і ти одночасно бачиш себе з усіх боків — навіть ззаду, не повертаючи голови. Це справді дуже прикольно.

Поруч був ще якийсь жіночий костюм — не знаю, чи його також проєктував Леонардо, чи це просто тематичне доповнення до експозиції.

Ще один експонат — дивний музичний інструмент, схожий на піаніно, але з якоюсь збруєю, ніби для коня. Ти ніби «впрягаєшся» в цей інструмент і несеш його на собі — щось на кшталт пересувної шарманки або портативного органа.

Також Леонардо да Вінчі винайшов механічний барабан, який б’є одразу чотирма паличками з обох боків. Уявляю, яким гучним він мав бути.

Про механічний танк я вже згадував раніше — той самий дерев’яний. Спочатку він видався мені сумнівним винаходом: мовляв, гарно захищає лишевід стріл, але ж його легко підпалити тими самими стрілами. Я навіть подумав, що це чи не єдиний винахід Леонардо, який здається мені не надто практичним.

Але потім я помітив по боках танка якісь сопла. Схоже, він мав працювати ще й як вогнемет. Здається, я колись про це читав, просто пам’ять підвела. Тож беру свої слова назад — це було справді круто. Якби такий танк зробити з металу, він би реально випередив свій час, хоча тодішні технології цього не дозволяли.

Переходимо до наступних фото — і бачимо, що Леонардо да Вінчі був генієм не лише в мистецтві, а й у військовій справі. Скільки різної зброї він проєктував: окрім танка й вогнемета, ще й різноманітні гармати, щось схоже на кулемет…

Це просто неймовірна людина. Важко повірити, що все це створила одна й та сама особистість. Як у ньому поєднувалися військові та мистецькі таланти? Недарма кажуть: якщо людина геніальна — то геніальна в усьому.