Хатина дядька Тома.

Я не пам'ятаю, в якому я навчався класі, але, я добре пам'ятаю, що, коли, щоліта ми приїжджали в Судак, слідом за мною їхав величезний список літератури, яку я повинен був прочитати за літо.

Я не знаю, чому, але мені дуже важко давалося читання книги "Хатина дядька Тома", автором якої є Гаррієт Бічер-Стоу.

Багато дітей плакали, коли читали цей роман, а я не міг зрозуміти, чому, замість реальної допомоги цим, дядькові Тому від великої та могутньої країни, ми повинні читати про пригноблення рабів з Африки на американському континенті.

Мені було досить обернутися навколо і подивитися на численні, приватні готелі, в маленькому кримському місті, які являли собою більш убогі приміщення, ніж хатина дядька томи, і не міг зрозуміти, чому, все навколо не плачуть, а плачуть, читаючи цей роман.

Вода за графіком, газ по графіку, чергу на кухню в душову і в туалет ... хіба, це, не схоже на пригнічення рабів і стягування непомірною плати за убоге житло?

Я пам'ятаю, як моя мама підраховувала кожну копійку, що б її син, астматик, міг би побути ще пару днів у цілющого, чорного моря, суцільне приниження, але. сліз, не було.

Сьогодні, проходячи по будь-якому місту, можна побачити десятки будиночків дяді Тома, і, люди, перестали плакати та звертати увагу на чужі проблеми.

Фотографії, зроблені за допомогою камери Sony Cyber-shot DSC-HX300
Я відредагував фотографію в програмі PhotoDirector, яку також встановив на свій смартфон.

Автор @barski
Україна

Для своїх публікацій я не використовую стокові фотографії, для мене принципово важливо використовувати для публікації фотографії, які я зробив своїми руками, і я можу назвати їх — авторські роботи.

Ви можете зайти в наш блог на платформі #Hive, натиснувши на бджолу.