Вперед в минуле \ Forward to the past

Почитав сьогодні новину, як росіяни планували ‘легалізувати’ окупацію Київської області.
Виявляється, що вони планували створити якусь там республіку, а в обмін на українські документи видавати паспорта СРСР.
Є також документальне підтвердження цих намірів - в передмісті м.Макарів знайдено схрон з бланками таких паспортів.

Це було б смішно, якби не було так сумно. Треба було відразу видавати ‘проїжджі та перехожі грамоти’, як при царській Росії. Для Путіна це було б ближче до серця.
За останніх 30 років між українцями та росіянами утворилась така прірва в свідомості та поглядах на колись спільну історію, що багато дій росіян неможливо зрозуміти.
За роки незалежності виросло покоління українців, які взагалі нічого не знають про таку країну, як СРСР. А ті, хто цікавився або чув спогади від своїх батьків, навряд чи мають про ту країну якісь позитивні враження.

А чим мене особисто можна здивувати ?
Паспортом СРСР ? Дійсний в усіх країнах світу, але жодна країна власників цих паспортів не пропускала на свою територію.

Today I read the news about how the Russians planned to ‘legalize’ the occupation of Kyiv region.
It turns out that they planned to create a republic there, and in exchange for Ukrainian documents to issue Soviet passports.
There is also documentary evidence of these intentions - in the suburbs of Makariv found a safe with forms of such passports.
It would be funny if it wasn't so sad. It was necessary to immediately issue ‘passports and transit certificates’, as in tsarist Russia. For Putin, that would be closer to his heart.
Over the last 30 years, such a gap has formed between Ukrainians and Russians in the consciousness and views of the once common history that many actions of Russians are impossible to understand.
During the years of independence, a generation of Ukrainians has grown up who know nothing at all about a country like the USSR. And those who were interested in or heard memories from their parents are unlikely to have any positive impressions of the country.
And what can surprise me personally?
Passport of the USSR? It is valid in all countries of the world, but no country has allowed the holders of these passports into its territory.

Є ще цілий ряд документів, які зберігаю як пам’ять , і від яких свого часу також було мало користі.
Профспілковий квиток: мав бути в кожного працівника, внески потрібно платити обов’язково та вчасно, але ніякими пільгами від цієї організації жодного разу не скористався.

There are a number of other documents that I keep as a memory, which were also of little use at the time.
Trade union ticket: each employee had to pay contributions must be paid on time, but he never took advantage of any benefits from this organization.

Комсомольський квиток – це ніби перший крок до квитка члена комуністичної партії. Видавали всім підряд, при цьому головне було - щоб сказав на зборах, що віриш в ідею комунізму. На тих зборах, де приймають в комсомол, навіть не запитували скільки я зібрав металобрухту та макулатури, чи скільки розбив вікон м’ячем.
Дякувати Богу, коли запропонували вступити в партію, то дали перед тим почитати Статут. Коли я прочитав в ньму, що в 70-х роках в СРСР має бути безкоштовний міський транспорт, а це вже був 1984 рік, то я якось не повірив в цю партію і не пішов туди.

A Komsomol ticket is like the first step to a Communist Party ticket. They gave it to everyone in a row, and the main thing was to say at the meeting that you believe in the idea of ​​communism. At the Komsomol reception, they didn't even ask how much I collected scrap metal and waste paper, or how many windows I smashed with a ball.
Thank God, when I was offered to join the party, I was allowed to read the Statute first. When I read in it that in the 70's in the USSR there should be free public transport, and it was already 1984, I somehow did not believe in this party and did not go there.

Ще обов’язковою книжечкою радянської людини мала бути Ощадкнижка.
І в мене вона також була. Я навіть перераховував на неї кошти, подекуди зовсім не малі на той час. Про цю книжку залишились ‘гарні ‘ спогади.
Коли держава обікрала людей на всі їхні заощадження, то все, що я зміг забрати в банківській установі - це кошти на 40 літрів бензину.

The Savings Book was to be another obligatory book of the Soviet man.
And I had it too. I even transferred funds to it, sometimes not at all at that time. There are good memories of this book.
When the state robbed people of all their savings, all I could take from a banking institution was 40 liters of gasoline.

Якщо росіяни думають, що паспорт СРСР має визвати в українців якісь ностальгічні почуття, то помиляються на 100%. Українці, на відміну від росіян, за роки незалежності просунулись дуже далеко вперед у своїй свідомості, почутті власної гідності та прагненні до свободи.

If Russians think that the USSR passport should evoke some nostalgic feelings in Ukrainians, they are 100% wrong. Ukrainians, unlike Russians, have come a long way in the years of independence in their consciousness, self-esteem, and desire for freedom.